Новости ЗВЕРНЕННЯ ДО ВСІХ НЕВДОВОЛЕНИХ ВЛАДОЮ І «ОПОЗИЦІЄЮ» УКРАЇНЦІВ.

Друзі-соратники та товариши-прибічники!

В Києві знову ескалація напруги і знову є загиблі. На Майдані тисячі людей, яких штовхають на побиття та смерть. Заради чого!?! Зараді якої такої України, в якій панували, панують і прагнуть панувати олігархи, що від влади, що від «опозиції» і різниця між ними невелика. Бо дійсно не має, а ні у влади гідного виходу з кризового стану, а ні у «оппозициї» ніякого чудодійного плану, який би влаштував обох і приніс би народові хоч би якуcь відчутну користь. Але ще більше того, у народа не має віри їм обом, бо рішення вони шукають поза межами нашої держави, торгуючи своїм народом наліво і направо та виключно на власну користь. Тому їх заклики одних не виводять киян площу, а силові дії других не вікликають всенародний спротив. Бо нову назавтра тіж самі сядуть за той же самий стіл переговорів і знову будуть вирішувати, як зберегти і утримати свою спільну владу.
Вони- «переговорники» вдало використовують стійкість одних та впертість інших, стоячих по обидві боки декораційних барикад та доводять їм власну переконаність кожен у своїй «правді», яку вже не зовсім сприймає народ.
Достатньо прискіпливо подивиться на їх справи, які говорять самі за себе та не слухати їх недбалі пояснення та пусті гасла, які вже майже не сприймаються: ні натовпом, ні глядачами ТВ, ні користувачами інтернету. Вони: і ті від влади, і інші від «оппозиції» завжди були в «теплі та добрі». Пили марочні вина та чисту, як сльоза – горілу, їли «рябчиків» і спали за високими парканами та міцними запорами, поки ті інші холодні, голодні і злі до крові і смерті протистояли один одному. Вони: і ті від влади, і інші від «оппозиції» ставали «кам'яними», лише тоді, коли «революція» торкалася їх особистих грошей, добра і майна. Так само міцними й недоторканними ставали їх спільні переконання в непохитності, побудованної ними олігархічної і хижої для всього народу моделі їх же спільної влади, яка замінює людей, а не самі блудні принципи її ганебної побудови.

Та хіба ж хоч хтось з них і хоч трохи думав про те, що народ таки зможе це збагнути і почне вимагати компенсації своїх втрат від хижої влади та перерозподілу капіталів олігархів від млявої «опозиції» на свою народну користь? Ні! Бо на їх хитру думку народ збирався і збирається тільки за їх власними бажаннями та ще для того, щоби боротися за їх окремі власні грошові, майнові та політичні інтереси, а не за свої статок, добробут, і майбутнє. А чи варто і надалі народу заради них збиратися?
Та хіба ж їм треба для когось окрім себе щось корисне робити? Їм весь час треба тільки доводити з Майдану та з владних і депутатських кабінетів, що це саме вони і є «лицарі і творці», але ж їхньої дуже ганебної історії України.
Не вже ж народ і досі не переконався, що без конкретних економічних вимог до влади та перерозподілу капіталу олігархів до «оппозиції» і тільки від пустого виходу натовпу на Майдан в країні на його — народу конкретну користь нічого не зміниться? Не вже ж вони і ті і інші, сучасні та минулі «можновладці», цього допустять, позбувшись жадібних прагнень до власних грошей і майна та волаючи влади і привілеїв.
Їхні корисні переконання в непорушності олігархічної системи стали насправді ще «міцнішими і загортованішими». Бо це саме вони штовхнули і хлопців з ВВ, і молодиків з радикалів на кроваві випробування: силовиками та кулями, кийками та «коктейлями». Вони: і ті від влади, і ті інші від «оппозиції» своєю «щирою» брехнею та спільною депутатською бездіяльністю відволікали народ від головного, а саме від їх хижого принципу перерозподілу між ними загальних державних статків та всенародних здобутків. Вони добре знають, а тому і утримують натовп на Майдані, що поки він у них на загальних очах і на їх дармових харчах, то нікуди вже звідси сам не піде. А значить і справді в їх хижому принципі владарювання у створеній ними же самими олігархічній країні для них майже нічого не зміниться. Бо як що одна межигірська «сім'я», яка захопила владу і влаштувала для них «этот бєспрєдєл» — піде, а інша за їх властним олігархічним розсудом приде. І майже тим же «сходняком», вони будуть наділяти себе як і раніше грошима та майном, а народ — знову злиднями та дрином під красивими гаслами їх же європейської безвізової та грошової «свободи» та всенародної покупної лайнократії.
Вони дійсно сподіваються, що вже ніхто і нікуди з майданів не піде, доки одна «банда» не змінеться іншою та доки та, що перебуває зараз, не отримає гарантії від іншої на збереження «нацарьованного нєпосільним трудом» від зазіхань обкрадених ними олігархів та від справжніх і конкретних економічних вимог на відшкодування втрат для всього українського народу за всеїх «незалежне» владарювання.
Народ дійсно втомився від їх нескінченого узгодження між собою своїх власних потреб і вже насправді прагне результативних дій по перерозподілу їх олгархічного капіталу для всіх українців.
Так само як «міцні та непорушні» їх хижі принципи і декоративні барикади – так само непорушними стануть економічні вимоги та буде результативним народний наступ на них всіх — на олігархів і володарів влади.
Народний наступ буде набирати силу поступово: бо те що дійсно прагне кожний, а саме послаблення гніту та покращення власного життя, треба з’єднати разом. Треба роз’яснити, що тільки зміна влади та її повноважень, а також заміна одного президента на іншого, мають лише для них первісне значення. А для самого народу від цієї заміни змінеться небагато і, як показує минула практика – як би не на гірше. Бо саме це для них писалася Конституція і саме це вони її змінювали в залежності від своїх корисних намірів, бо не може бути справедливого співжиття бідного народу і багатої влади. Справжня авторитетна і небогата влада повинна добре обслуговувати свій богатий і заможний народ.
Саме це — перше і без цього майже нічого не зміниться в їхній хижій системі перерозподілу статків України серед «своїми» олігархами, які може і поміняють цього президента і цю владу на інше, а все одно перерозподілять всі владні повноваження між собою.

Друге – треба негайно висунути конкретні економічні вимоги про конкретне грошове первісне відшкодування втрат від цієї хижої та бездарної для народу влади та такої ж хижої та безпорадної «оппозиції», а також про встановлення та забезпечення конкретного прожиткового оптимуму за рахунок перерозподілу власних капіталів їх спільних олігархів для кожного конкретного громадянина держави. І заради первісного грошового відшкодування втрат для кожного можно навіть допустити формування зараз технічного неполітичного уряду, який би був суто функціональним та мав найменш допустиму кількість міністрів та чиновників, а також забезпечив би послаблення олігархічного гніту для власного народу та справедливе і авторитетне обрання наступного керівника держави. Народ не може влаштувати слабий керівник непрофессійного уряду. І лише той професіонал, до якого буде що найменше заперечень збоку народу, буде здатний виконати його конкретні первісні економічні вимоги, доводячи тим самим свою спроможність і надалі керувати урядом та виконувати подальші вимоги народу. Бо без виконання конкретних економічних вимог народу такий слабий та нездатний уряд буде лише до нагоди для тих, хто його формував і досі та прагне формувати і надалі.

Треттє і майже основне, бо лише після того, як справді на вимогу всього народу відбудеться перерозподіл олігархічного капіталу на його користь, як це було у Франції за часів президентства Де Голля, можна сподіватися на справжній розвиток суспільства та розквіт країни. Бо доки ці кровожери та здирники встановлюють свою систему розподілу добра та призначають собі підконтрольну владу не буде справжніх змін та послаблення їх гніту і не буде дійсного покращення життя кожної конкретної людини, а разом і всього народу.
Дійсно народ вже втомився чекати виконання їх брехливих обіцянок напередодні виборів та під час всенародних зворушень. Але ж минають вибори та проходять зворушення, міняються прізвища депутатів та змінюється команда при владі і стає тільки гірше, бо ніхто і не збирався навіть пам’ятати обіцянки та виконувати вимоги, бо насправді і не має кому спитати. А обдурений народ гне спину і далі, забезпечуючи ненажерливих олігархів, які і визначили собі владу та депутатів. Але ж так сталося, що вони самі порушили ту слабку рівновагу та сколихнули народ, який дуже втомився їх и її тримати. Але ж народ, задіявши протестний метод, так і не обрав конкретний шлях економічних вимог для того, щоб кожна людина збагнула, а яка їй особиста користь від цього протесту. Бо саме тоді вже ніяка хижа влада та дохла «опозициія» не зможе зупинити конкретні і справжні прагнення всього народу і для цього зовсім не потрібні закордонні вплив та санкції, бо і сам народ здатен розібратися зі своєю олігархічною владою.
А саме для цього і конкретно треба зробити наступне:
1.Визначитись та погодитись з тими загальними економічними вимогами щодо первісного конкретного відшкодування втрат від ганебної влади та млявої «опозиції» кожній людині та негайного перерозподілу олігархічного капіталу на користь всього народу з обов’язковим забезпеченням за рахунок цього капіталу загальновизнаного прожиткового оптимуму для всіх громадян країни (на кшалт Швейцарії з її гарантованим доходом в 2000 євро щомісяця кожному громадянину), а також ці вимоги привселюдно оголосити на майданах і усіма доступними засобами масового розповсюдження.
2. Створити первісні пункти та осередки невдоволених громадян, енергія яких не буде спрямовуватися у повітря, вигукуючи безглузді гасла, а буде накопичуватися для підготовки та проведення навесні і влітку місцевих Маршів невдоволених з обов’язковим отриманням первістного результату, а саме виконання своїх конкретних місцевих вимог, на базі яких і буде надалі формуватися рух справжньої народної більшості.
3. Підготувати на здійснити восени Всенародний похід невдоволенної народної більшості на Київ, з обов’язковим використанням попереднього результативного досвіду інших походів в інших країнах та досягненням поставленої загальної мети перерозподілу олігархічного капіталу на користь народу та конкретних цілей отримання відшкодування і забезпечення прожиткового оптимуму кожній людині зі зміною як самих принципів, так і самої влади.

Загальні заходи обов’язково потребують спеціальних засобів їх реалізації, а також визначення місцевих координаторів конкретних народних дій, які б спромоглися організувати та спрямувати енергію невдоволених громадян в конструктивне русло покращення їх особистого життя. Саме для цього визначається тільки ініціативний спосіб задіяння координаторів та організації невдоволених людей, бо всякий інший метод з їх призначенням призведе до втрати цієї важливої та потужної енергії невдоволених на внутрішні з’ясування відносин.
І ще одне, але дуже важливе і головне. Враховуючи всі задіяні та організовані, а також проведені місцеві Марші невдоволених: на заході і сході; на півночі та на півдні; в центрі, а також в районах столиці – необхідно спільно підготувати та разом провести майже з усіх куточків Украиїни загальний та Всенародний похід невдоволеної народної більшості на Київ.
Народ – це всі ми — брати і сестри Украиїни, а тому всі дружньо та разом досягнемо послаблення владного гніту та справжнього покращення життя!

А ВИ З НАМИ, ТОДІ Й МИ З ВАМИ –
НАРОДНА БІЛЬШІСТЬ НЕВДОВОЛЕНИХ УКРАЇНИ.

0 комментариев

Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.