Блог им. vyanko Глава 10. Ганебна влада


В холі готелю «Україна» голову Комітету очікував його давній знайомий . Вони колись разом тільки в різній якості приймали участь в одній передвиборчій кампанії на вищу посаду в державі. З того далекого часу вони: то перетиналися в батьківщині знайомого, то бачилися в столиці, але кожного разу мали про що говорити, бо прагнули чогось спільного, але йшли до того різними шляхами.
Ось і тепер голова створив Комітет захисту землі України, а знайомий очолив правову діяльність задля визнання державного перевороту в Україні, який відбувся в 2014 році. Але разом вони прагнули захистити і допомогти невдоволеним громадянам цією ганебною квазі владою країни, яка як навала прийшла на людську землю. Знайомий голови був визнаним в державі юристом і тому прагнув саме в суді довести те, що в країні відбувся державний антиконституційний переворот, а сам голова збирався захищати українську землю, заради якої готовий був піти у похід на Київ, щоб тих самозванців відсторонити від управління державою. Але разом друзі дуже прагнули повернути Україні законну владу, яка б піклувалася про цих людей, а не тільки називала себе «служкою народу», а насправді думала про себе і хотіла продати останнє людське добро — землю.
Нарешті вони зустрілися, привіталися, бо на цей раз дійсно давно не бачилися та посіли один проти одного за скляним столиком прямо в холі. Не гаючи часу голова поклав перед своїм товаришем папір, на якому значилася назва «ГАНЕБНА ВЛАДА», бо це був маніфест його Комітету. Голова почекав, поки товариш пробіжить текст очима.
— Настав час – поєднувати всі наші розрізнені зусилля, — додав до тексту голова і автор зазначеного маніфесту, — бо поодинці докотимося до того, що вже й земля буде чужою, а люди підуть по світі.
— Не підуть, бо того не можна допустити, — зазначив товариш, — бо навіть моя дружина – людина дуже далека від тієї політики, мені сьогодні вранці сказала: «Хлопці, то робіть вже щось, бо так вже не може бути!» Вона мати та берегиня і то збагнула, що вже край і на тому краю перш за все життя людей, яких чіпають та вбивають ці хапуги, а не слуги та негідники.
— То й так, але ж звичайним засобом їх позачергового переобрання — того не досягти, бо вони сподіваються «нацарювати» великі гроші у американців, продавши землю та втекти, а потім розпалили велику ворожнечу в країні заради того, щоб не до них було, — підтримав слова свого товариша голова і спитав щодо його ставлення щодо Маніфесту.
Товариш ще раз уважно продивився текст, а потім дуже пильно поглянув на свого співрозмовника.
— То дуже серйозна річ і треба дуже ретельно готуватися, бо дійсно – це важко підняти людей, але ж ще важче їх захистити, бо в країні, де вирує війна – зброї у людей дуже багато і вона є в великої кількості у тих цих дуже жвавих негідників, що зараз тут при владі. А вже коли вони зібралися швидко продати останнє, що лишилося – землю, то будуть не огризатися, але ж і стрілятимуть в беззахисних людей, – наче сам себе попередив товариш і поглянув на голову Комітету.
— Якби я того не розумів…, то може й сам поліз би в пекло. Але ж, якщо хоч одна людина отримає каліцтва, то того не варто робити, бо одна врятована душа всієї справи коштує, а на крові добро не будується. Тому й покликав я тебе, щоб разом знайти отой єдиний шлях та захистити себе і людей від того останнього пограбування та остаточного загарбання чужинцями нашої держави, — запропонував голова та щиро подивився товаришеві в очі і подав свою руку.
Той міцно потиснув її, бо знав що в них не сховаєшся і вони те саме — дзеркало душі і намірів, а рука у товариша була міцною.
— У мене в Комітеті зібралися різні люди, то я перш ніж показати тобі, дав їм прочитати твого маніфесту, а вже після склав власну думку, бо може ж і я теж інколи помиляюся? — зазначив голова та виважив свої слова і думки, щоб заздалегідь утриматись від помилок.
— Але і ти тримай – це моя доповідь, яку нарешті склав. Але ж в сучасних залишкових умовах придушення людської активності я поки не став робить відверті заклики, бо не хочу підставляти учасників майбутнього з’їзду. Їх і так довго тримали, а може і ще тримають на особливій увазі, але вже поки не чіпають. Бо самі жандарми поки не знають, що буде з тим хапугою-президентом, який вже отримав задатки під нашу землю і тепер вже невпевнений, що утримається на посаді, бо заміна йому вже є у самих жандармів і лишилося лише отримати наказ нових «власників землі» та знайти вдалий момент для такої заміни, — поділився своїми думками голова.
— Так і я маю спостереження, бо весь Київ обліплений молодими та ранніми жадними пиками, що тільки пробралися на дуже сумнівних позачергових парламентських виборах. Та вже і ця хапуча влада хитається і її б можна було б зіштовхнути, але без народу і його захисту землі не обійтися, бо вже одних негідників поміняли на ще гірших. До речі вся сучасна історія України це демонструє, бо наступні набагато гірше попередників — висловив свої думки товариш голови, які були дійсно принциповими, а потім додав, що в бажано в українському суді довести, що вся ця влада незаконна. Та те, що в країні дійсно відбувся антидержавний переворот, який і привів отих і цих самозванців до влади, бо чим тоді буде відрізнятися намагання їх наступників, якщо теж прийдуть до влади шляхом майдану?
Перш ніж відповісти голова подивися на свого соратника, бо зрозумів, що їх поєднує прагнення позбутися тих і оцих злочинців, а задля того треба не лише обрати спільний шлях, алеж і зрозуміти, як це вдало зробити. Він не виключав і жорстких, але ж не жорстоких силових методів, щодо наведення порядку в державі.
— Треба знайти отой єдиний шлях, який би знову не породжував ворожнечу між сходом і заходом. Бо завжди сила дії дорівнює силі протидії. І те, що відбувається зараз, тому підтвердження. Протидія вже народжується, бо втрачається сподівання та терпіння від того шаленого тиску, який чинять своєю квапливістю ці служки-пройдисвіти. Ти і сам читаєш останні новини і бачиш, що народ сподівався на те, що з’явиться його захисник і знайде шлях, щоб вдало це зробити. Але ж сподівання вже руйнуються і той, хто обирав тепер готовий розіп’яти цього кумедного хлопчика разом з його квартальною командою. То ж ти готовий до захисту землі і людей, – прямо спитав голова.
— Готовий, бо жінці відповів теж саме, — посміхнувся товариш, а потім спитав, — як родина, діти, бо чув, що тебе теж розшукують і навіть попробували закрити?
— Було й таке, бо вже посидів у кутузці 100 днів, але ж потім злякалися і випустили. Саме ці самі люди, що зараз в Комітеті і витягти мене з-за грат, — відповів голова і попередив, — то ти теж будь обережний, але ж можуть і викрасти, бо для них немає людини – немає проблеми, такий дуже відомий засіб, а ти йдеш до суду відкрито.
— Стережуся – ось бачиш і до тебе разом з сином приїхав, бо в нього є певний слідчий досвід і він зразу бачить, якщо батькові щось загрожує, — сказав товариш та помахав синові рукою, той відповів. Кивнув йому і голова, бо раніше вони не були знайомі і він дійсно не звернув уваги на чоловіка, який охороняв свого батька, сидячи за сусідським столиком.
— Щось це мені дуже нагадує події давнини, коли піднімав народ Кармелюк та прийшов до господ, щоб ті забиралися геть, — пожартував голова, — але ж події дуже подібні.
— Тільки господ серед цих хижих служків я не вбачаю, бо вони, як ворюги весь час озираються, бо кошмари не тільки вночі, а і вдень їм майоріють, — підтримав голову його товариш, а потім вже більш-менш серйозно розказав про суди, бо в нього все майже готово і йому відмовили майже всі силові і судові установи в Україні та тепер він готує разом з сином позов за кордон, до Ради Європи, щоб там його позов розглядати, бо все одно треба буде їхати туди разом з сином.
— Тут дістануть, а вам треба зберегтися і своїх прибічників захистить, бо їх з кожним днем буде ставати все більше і більше, — порадив голова, — та ти вже, як я зрозумів, на нелегальному становищі, то ж бережись, бо дістануть через різних іуд.
— Та таких вже теж дістає, але й достатньо і порядних вірних людей, — відповів голові його товариш.
— Дійсно, бо в те є важко повірити, бо навіть в тих попередніх сучих умовах і зараз мій близький соратник друкував і друкує газету прямо протилежного цим самозванцям напрямку. І вона ретельно розповсюджується по підписці по всій країні, бо в нього автоматично пролонгувався договір з поштою, а люди, що отримують газету його не зрадили. Він справжній мій міцний товариш, бо в нього у вікно стріляли. Він живе на першому поверсі, але не влучили, то може ви і знайомі, — спитав співрозмовника голова і додав, що звуть його Олекса.
— Про газету знаю і на диво — сам її отримую — автоматично підписав і в цьому році, та і про самого її редактора не тільки чув – ми з ним зустрічалися, бо він колись вів свого претендента у президенти, але ж тієї людини вже не має, а Алекса діє – порадів за нього товариш і сказав, що дійсно буде радий знову с ним зустрітися.
— Але ж будь обережний, бо поки ти не в кутку і з нього є запасний вихід, то можна зберегтися, а якщо виступиш у суді, то підпишеш собі в’язницю, — попередив голова свого товариша.
— Але ж ти сам казав, що народ повинен знати свого з дійсного захисника, а нормальні люди є крізь: і в їх службі (не)безпеки, бо мене вони попереджають, де я не маю з’являтися; і на кордоні, для мене теж готові створити «вікно», а воно мені може згодитися, — заспокоїв голову соратник, — але й ти обов’язково скористайся, коли збагнеш, що вже жандарми на хвості.
— Мене теж попереджають, може й ті самі, а може інші, та і в правоохоронних органах лишилися «наші люди», хоч тих самих прикордонників візьми, вже б давно пішли зі служби, але люди благають, щоб залишилися, бо допомагали і допомагають перетинати кордон незадоволеним цим незаконним режимом у Києві. Є такі люди повсюди, але й навпаки є падлюки, здатні здати на свавілля та знущання, — попередив голова, бо сам відчув на собі ті «привіти» від влади.
— Не сумуймо, бо вже дуже скоро зміниться, бо земля наша СВЯТА і довго цю гниль, терпіти не стане, а з перегною дуже гарне добриво трапляється і завирує, і розквіте пишним цвітом наша, Україна! – піднялися товариші разом, бо більше визначеного сином часу знаходитися знайомому голови в публічних містах було небезпечно.
Вони тепло попрощалися і домовилися про постійні контакти, а також про те що маніфест буде в матеріалах наступного з’їзду.

0 комментариев

Только зарегистрированные и авторизованные пользователи могут оставлять комментарии.